Кондибас (kondybas) wrote,
Кондибас
kondybas

Айтішне


Один з найбрудніших хаків у моїй сисадмінській практиці був настільки паскудним, що розповісти про нього я наважуюсь лише зараз.

Колись давно, десь у 1988 році, ми з товаришем підробляли нічними адміністраторами на машині СМ1420 у 224-й лабі 18-го корпусу КПІ. Машину по ночах здавали в оренду якимось підприємствам, які на ньому рахували свою бухгалтерію. Нам належало запустить машину, загрузить RSX-11M, змонтувать клієнтську бобіну із стрічкою, стартануть таску, та дочекатися роздруку штабеля паперової гармошки. Після того треба було розмонтувати всі носії і знеструмити агрегат, який навіть в простої жер просто шалені кіловати електроенергії.

Як правило, те все закінчувалося десь о першій годині ночі, після чого представник клієнта з стрічками та роздруковкою йшов собі геть. А потім ми з власних стрічок на власному папері друкували собі книжки. Всяку фантастику, детективи етц. Але була проблема - друк однієї книжки на матричному прінтері тривав 3-5 годин. Якось ми просто залишили машину включеною на ніч і пішли собі в гуртожиток, а на ранок отримали просто епічних люлей від завлаба. Якийсь час ми по черзі залишалися ночувати в лабі. Прямо за шафами СМ1420 стояла розкладушка, на яку приємно дуло теплим повітрям з блоку термінального мультиплексора. Але одного разу мене застукала охорона, коли я пішов вночі в туалет, і на тому ночівлі закінчилися.

І тут нам в голову прийшла проста ідея. Прінтерів в лабі було два. Оті колишні матричні прінтери DZM-100 важили по два центнери кожен, і були обладнані здоровенними кроковими двигунами, які зараз не в кожній ЧПУшці побачиш. Коротше, друк ми запускали на одному прінтері, а до друкуючої голови іншого прив'язували мотузку, другий кінець якої з петлею накидували на ручку рубильника головного електрощитка. Скрипт після завершення роздруковки книжки спочатку чекав 5 хвилин, а потім подавав на другий прінтер друк строчки пробілів на всю ширину паперу. Голова матричника з розгону натягувала шнурка, який і вимикав рубильника. Петля злітала з ручки рубильника, а шнурка інерцією закидало під станину прінтера, де його помітить було дуже важко. Вранці ми забирали здобич. Прочитані книжки ми міняли на стрічки з іншими файлами або на чистий папір в пропорції 3:1, і так воно йшло собі потроху.

Десь через рік, як гриби після дощу, почали з'являтися книжкові розвали на кожному розі, і вся та вовтузня втратила будь-який сенс. Дуже довго в мене зберігалася роздруковка "Гадких лебедей" АБС, ще у версії окремого твору, але потім вона десь загубилась, про що я дуже шкодую. Але з іншого боку я радий, що ми таки не спалили нічого, хоча шанси були відчутно ненулеві.
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 10 comments