Якось я вже писав про свої страждання з ВПН-клієнтом у десятій вінді. Ну, поставив галочку і просто маю той косяк на увазі, як особливість системи.
Але згодом кілька разів перевіряв гуглінням, чи це то тільки я такий щасливий, і чи не з'явилося якихось ліків від тої гангрени. І шо ви думаєте? Виявляється, це абсолютно загальне місце, і добре відомі граблі, на яких топчеться кожен, хто користується штатним віндовим ВПН-клієнтом! Мало того, в цієї проблеми є воркераунд, який мене загнав у істерику хвилин на десять.
Я, за звичкою, підключаюся до ВПНа через іконку мережі на лотку таскбара. Вибираю потрібний сервіс, тицяю "Підключитися" і маю гємор. Але, як виявилося, варто лишь перейти у Налаштування -> Мережа та Інтернет -> VPN, вибрати зі списку сервер та натиснути "Підключитися", як усе проходить, як по маслу! Тобто, проблема не в мережевих налаштуваннях, не в файрволі чи антивірусі, проблема виключно в рукожопості
Більше того, одразу ж стає зрозумілим, що всередині групи, що пише вінду, панує дуже специфічний патерн розробки. Нема розподілу зон відповідальності, нема інкапсуляції, нема публічних АРІ, якими мусять користуватися зовнішні софти та тулзи. Рукожоп, що писав віджет, самостійно писав і процедуру підняття ВПН-з'єднання так, як вважав за потрібне. Ще раз, повільно, для кращого розуміння глибини проблеми: процедуру встановлення секурного мережевого з'єднання писав рукожоп, якому доручили зробить чисто інтерфейсну пердюльку-свистульку. Далі вже, здається, нікуди.
